Ільченко: Стратегія нашої політичної сили, яка спрямована на залучення лідерів громадської думки є дієвою

Ільченко: Стратегія нашої політичної сили, яка спрямована на залучення лідерів громадської думки є дієвою

Вперше на Луганщині громадяни могли впливати на формування виборчих списків

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Дзонь: Про «світлий» и «тіньовий» бік української політики
2010-04-08 13:13:00

Дзонь: Про «світлий» и «тіньовий» бік української політики

У минулу п'ятницю, у передачі телеканала ЛКТ «Три кити», лідер луганських єдиноцентристів Валентин Дзонь розповів про своє бачення нинішньої ситуації в політичному просторі країни. Основними темами обговорення в прямому ефірі стали: збільшення строку повноважень місцевих рад, деякі «особливості» формування парламентської коаліції, проблеми ціни на газ у контексті багатовекторної зовнішньої політики України.

Зокрема, Дзонь відзначив, що партійне суперництво поствиборчого періоду розвивається, як мінімум, у двох площинах: публічної й глибинної, тобто стратегічної. Всі події мають свою тіньову сторону, що, втім, не проявляється повною мірою. Так що, навряд чи є зміст говорити про т.зв. «тіньовий» уряд, коли процес формування правлячого Кабміну й всієї владної вертикалі ще не завершений, упевнений керівник Луганської облорганизации Єдиного Центру.

 - Ви, мабуть, звернули увагу, що опозиція перебуває в глибокій депресії, - підкреслює Дзонь у діалозі з ведучими телеканала Радмилою Крачак і Віталієм Шаповаловим, - Наявність «класичної», «проукраїнської», «конструктивної», «2-ий конструктивної» та інших сил, що намагаються опонувати владі, ще не є запорукою їхньої ефективності.

По  великому рахунку, існування опозиції можливо тільки у випадку присутності певної позиції. Ще немає програми дій уряду, Президент не позначив всіх контурів своєї діяльності, не відомо, яким чином ПР  буде поводитися у форматі лідируючої політичної сили. Так проти чого протестувати?...

Єдиним  об'єктом домагань опозиціонерів можуть  бути тільки або альтернативні пости, або керівні крісла в парламентських  комітетах. Тобто не суспільний, а особистий інтерес «борців» за демократію й справедливість.
 
Словом, опозиції немає, особливо, у тім  її класичному виді, здатному реально корегувати владу. Гадаю, це більш проблемний процес, аніж формування офіційного уряду.

- Як на ваш погляд,   чи не відбудеться з БЮТ, зокрема в нашій області, те ж, що відбулося з НУ-НС, що виступали в активній опозиції, а після черги поразок зникли з політичної карти регіону?

- Я не знаком із глибинними процесами, що відбуваються в цій політичній силі. Але по непрямих ознаках можу судити, що як організація, блок Тимошенко на Луганщині починає «розповзатися», у тому числі, через втрату впливу й небезпеки кадрових зсувів. У цілому, кон’юктурні міркування домінують над ідеологічною  складовою.

Вважаю, що всім «учасникам процесу»  треба засвоїти простий принцип: у  політиці бувають не тільки перемоги, але й поразки. І треба бути готовим до  того, що ти можеш виявитися в  меншості. Якщо ж політик не готовий  до такого розвитку подій - його майбутнє досить сумнівно.
 
Продовжуючи тему «світлого» і «тіньового» боку  в політиці, Валентин Дзонь згадує  про сховану частину «політичного айсбергу». Вона, проте, добре проглядалася в момент перенесення місцевих виборів, коли 401 народний обранець голосував «за».

- Загальний мотив скасування виборів тільки один: продовження політичного імунітету для тих сил, які вже присутні у владі й не мають наміру пускати в неї інші партії.

…Властиво, легітимність цілого ряду  процесів, що відбуваються в Раді, далека від ідеалу,- підкреслює Дзонь. - Це підтвердив сам Президент, відзначивши, що у випадку негативного рішення Конституційного Суду щодо коаліції, він прийме й виконає його.
 
Викликає обґрунтовані сумніви й легітимність місцевих рад, мерів, у зв'язку з відстрочкою виборчого процесу. Думаю, що це дуже серйозний прецедент, і хочу нагадати, що незнання, або, у нашім випадку, ігнорування Конституції - не звільняє від відповідальності за її недотримання. Правда, «колективна відповідальність» парламенту, на жаль, ніяк не персоніфікується. Тобто винного визначити складно... А Основний закон тим часом перетворюється на «розмінну монету», використовувану для вирішення короткострокових політичних завдань.

Сьогодні ніщо не заважає ПР  226 голосами проголосувати за нову дату й схему виборів. Але ні в коаліції, ні в опозиційних сил немає бажання міняти сформовану партійно-пропорційну систему.

- Тобто, у мажоритарної  системи виборів,  хоча б для  місцевих рад,  немає шансів? 

   
- Рівень недовіри до влади, про яке говорять і соціологи, і політики, і самі виборці, які не почувають себе причетними до прийняття головних рішень і керуванню країною, вимагає повернення до «мажоритарки». Тільки ця система припускає прямий контакт, персональну відповідальність і попит з конкретного депутата.

Як  тільки ми заразилися вірусом пропорційності, на місцях стали управляти не люди, а парткоми. Почалося колосальне паразитування партій у всіх сферах економіки й соціалки. Крім цього, партії перестали формувати списки, виходячи зі свого лідерського потенціалу: є «засвічена» п'ятірка, інші кандидати підбираються за принципом особистої відданості й фінансової заможності...

Однак, підсумувавши, - я відношуся до тих песимістів, які не вірять (навіть при наявності розроблених законопроектів), що мажоритарна система буде повернута в політичний побут.

- На що, на Вашу думку, у такому випадку, спрямовані всі публічні дії у Верховній Раді?


- Всі дискусії й висунуті ініціативи, незалежно від їхнього авторства, - це гарне тло, що вуалює, для планомірного й послідовного просування стратегічних завдань переможців. Всі останні рішення, у тому числі по виборам, формуванню коаліції, залученню в процес Конституційного суду, пов'язані з переформатуванням поствиборчого простору.

Сьогоднішньої вертикалі влади необхідно конституційна  більшість, для того, аби провести суворіше  реформування, у тому числі, і політичної структури. І якщо в рамках діючої Верховної Ради не набереться 300 голосів, то саме Партія регіонів буде зацікавлена в якнайшвидшому проведенні дострокових виборів. Поки є домінанта виборчого успіху, це найбільш сприятливий період для зміцнення завойованих позицій.

Хоча, я не думаю, що Президента і його  команду влаштовує «індивідуальний» принцип в основі коаліції. Це, настільки  ненадійне формування, не може  бути базисом фундаментальної перебудови українського политикуму.

Остання хвиля критики на адресу пропрезидентської коаліції, усе більші незавидні визначення на її адресу свідчать про те, що готується ґрунт для нових «рокіровок».


На початку травня варто очікувати рішення КС, що не визнає коаліцію, що спричинить розпуск Ради й дострокові парламентські вибори.

Валентин  Дзонь також коментує деякі  аспекти тристоронніх відносин: Украина-Росія-ЄС. Він вважає, що в  нашого північного сусіда немає підстав  зменшувати ціну енергоносія.

- Рядовий виборець, що вважав, що із приходом Януковича до влади, ми одержимо більш лояльні ціни, буде серйозно розчарований. Я не маю ілюзій на цей рахунок: Росія  ніколи не продасть нам газ дешевше його ринкової вартості.

Наші  країни базують власну незалежність, я б сказав, на економічному й політичному егоїзмі.  Так що не ціль Росії створювати які-небудь преференції Україні, - у неї вистачає своїх проблем. Багато чого залежить від принципового рішення: чи визнає Україна стратегічне співробітництво із РФ? У питаннях колективної безпеки, створенні загальної економічної, фінансової системи, єдиного гуманітарного простору тощо. Зважте, напередодні український парламент вивів ці теми «за дужки» обговорення, не став розглядати їх по суті. І, судячи з останніх висловлень Президента України, подібний союз не передбачається.

Ми - самостійна європейська країна й ціна на газ для нас теж буде європейською. Підкреслюю, преференції по енергоносіях можуть бути тільки у випадку визнання політичного й економічного союзу з Росією. Всі інші варіанти припускають природну конкуренцію двох країн.

Звичайно ж, для України ціна газу - це  питання формування державного бюджету. Не варто сприймати його  лінійно - тільки як технологічну  складову виробничих процесів або  застосування блакитного палива для побутових потреб. Від газу залежить  наповнення, масштаб соціальних видатків, і в остаточному підсумку, дефіцит бюджету. На основі останнього, як відомо, формуються наші відносини з європейськими фінансовими інститутами. Адже можливість надання МВФ кредитів Україні прямо залежить від розміру державного бюджетного дефіциту. Саме в цьому укладається складність моменту: потрібно одержати економічні преференції від Росії, для того, щоб реалізувати свої євроінтеграційні прагнення. От що я маю на увазі під «горезвісною» багатовекторністю зовнішньої політики.

Треба  бути воістину майстром своєї справи, щоб домогтися саме такого положення України. У принципі, ми вміємо досягати подібних результатів.  

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"